Адаптація внутрішньо переміщених дітей до нового закладу
Останнім часом дуже часто можна чути, як українців, які змушені були змінити місце проживання.
Почнемо з того, хто такий біженець. «Біженець – особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань». Таке визначення дає нам Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
Отже, ці особи відносяться до категорії внутрішньо переміщених осіб, або ще вимушених внутрішніх мігрантів. Таким чином, особи із сім’ями підпадають під статус сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах.
Відповідно до наказу головного управління освіти і науки Київської обласної державної адміністрації від 14.02.2011 № 53 «Про Порядок виявлення та здійснення заходів щодо підтримки дітей, які опинились в складних життєвих обставинах» до переліку таких обставин відноситься:
– перебування дитини в екстремальній життєвій ситуації (в зоні міжетнічних чи міжрелігійних конфліктів, аварій, катастроф, збройних конфліктів) тощо.
Відповідно до вище згаданих нормативно-правових документів адміністрація закладу освіти здійснює облік цих сімей та скеровує здійснення їх психолого-педагогічного супроводу.
Рекомендації класним керівникам.
У педагогів виникла необхідність пояснювати дітям, що відбувається, як реагувати на конфлікти між дітьми, що розгортаються, як втриматися від надання оцінок, як не нашкодити дітям, а навпаки – бути корисними.
Варто знати, що як би дітей не оберігати від інформації, вона до них буде надходити, оскільки діти відвідують дитячі садочки, гімназії, спортивні секції та гуртки і мають змогу спілкуватися з однолітками та отримувати від них новини чи іншу інформацію.
Тому краще за все, якщо дорослі будуть самостійно інформувати дітей, при цьому враховуючи вікові особливості спілкування.
Рекомендації батькам щодо профілактики посттравматичних стресових розладів у дітей.
Саме підтримка, яку надають дитині протягом і після неприємних або травматичних подій батьки, родичі та дорослі друзі сім’ї, є вирішальним чинником у подоланні негативних наслідків травматичного стресу в дітей. Прислухаючись до того, що відбувається, батьки можуть знайти шляхи допомогти дитині впоратися зі своїми почуттями.
Якщо батьки можуть бути разом з дітьми, дітям набагато легше. Дорослі, які можуть говорити з дітьми про події і сприймати їх почуття, допомагають дітям пережити травматичний стрес з меншими втратами.
Соціальний педагог вивчає соціальний статус дитини, вплив соціуму на її поведінку, інтереси та здібності, надає інформаційні послуги про позашкільні освітні заклади та вживає невідкладних заходів щодо активного залучення дитини до гурткової роботи.
Підготувала соціальний педагог Люклян Н.П.
Адаптація внутрішньо переміщених дітей до нового закладу.
Адаптація внутрішньо переміщених дітей до нового закладу є однією найважливіших складових адаптації родини за місцем переселення. Допомогти дитині інтегруватися в новий колектив, включити її в освітній процес, зменшити рівень стресу, не виділяти з-поміж інших учнів як «жертву», мотивувати вчитися – це частина роботи, яку мають виконати вчителі. Успішність цієї роботи починається з того, як дитина представлена в новому колективі. Спроба педагога підкреслити складний досвід, що пережила дитина в зоні конфлікту, може стати причиною несприйняття новачка класом або призвести до зайвої героїзації його минулого. Безумовно, вчителі й однолітки мають дещо знати про нового учня, та в закладі насамперед слід зосередитися на включенні дитини до навчального процесу.
Коли діти потрапляють у новий колектив з усталеною структурою та лідерами, вони змушені заново вибудовувати стосунки, як з новими однокласниками, так і з вчителями. Змінюючи звичний колектив, учні тривожаться, чи сприймуть їх нові однокласники, чи зможуть вони відповідати вимогам нового закладу. Тому перш ніж скласти враження про здібності та можливості нового учня, важливо не лише оцінити його освітній рівень, а й враховувати, де навчалася дитина до переїзду. Якщо освітній рівень новачка нижчий від середнього в новому класі, потрібно з’ясувати, чи це наслідок іншого рівня вимог у попередньому закладі чи особистих здібностей дитини, та враховувати це в період адаптації.
Для адаптації дитини важливо не тільки налаштовувати її на позитив, але й підготувати до труднощів, які можуть виникнути, намагатися вирішувати їх спільно. Батьківська підтримка дасть дитині відчуття безпечного тилу, впевненість у позитивному результаті і допоможе швидше влитися в новий колектив.
Основні напрямки роботи практичного психолога:
- – створення сприятливого соціально-психологічного клімату в навчальному закладі та оптимізації змісту і форм психологічної просвіти педагогічних працівників і батьків;
- – підготовка і випуск буклетів для педагогів та батьків «STOP СТРЕС» та «Як допомогти дітям упоратися з катастрофою», пам’ятка «Перша до психологічна допомога при катастрофі»;
- – проведення просвітницькіих заходів під гаслом «Цінуймо життя!», в тому числі щодо формування толерантності, підготовлено пам’ятки з порадами щодо поліпшення настрою (для педагогів був підготовлений окремий варіант), пам’ятки з «гарячими» телефонами;
- – здійснення підтримки, корекції, реабілітації психологічною службою дітей – переселенців та батьків.
- Підготувала практичний психолог Шолопак Р.М.
